керуватися
КЕРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. чим. Діяти, чинити згідно з чим-небудь, на підставі чогось, залежно від чогось.
Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти. Найкраще керуватись вітром: треба, щоб він тепер дув у спину, і йти за вітром (Коцюб., І, 1955, 362);
— Та є одне мудре правило, яким я завжди керуюся. Не сідати писати, поки сюжет остаточно не викристалізувався (Донч., VI, 1957, 623);
Ленін учив комуністів усіх країн керуватися в своїй діяльності принципом діалектичної єдності національних, інтернаціональних завдань кожного загону міжнародного робітничого руху (Ком. Укр., 11, 1967, 75).
2. Пас. до керува́ти 1, 3.
Коли прийшла допомога, корабель уже не міг керуватись (Ткач, Моряки, 1948, 44).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- керуватися — керува́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- керуватися — (чим) послуговуватися, додержувати чого, мати за дороговказ що. Словник синонімів Караванського
- керуватися — [кеируватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- керуватися — -уюся, -уєшся, недок. 1》 чим. Діяти, чинити згідно з чим-небудь, на підставі чогось, залежно від чогось. 2》 Пас. до керувати 1), 3) Великий тлумачний словник сучасної мови
- керуватися — КЕРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. 1. чим. Діяти, чинити згідно із чим-небудь, на підставі чогось, залежно від чогось. Тепер Соломія вагалась, в якому напрямку йти. Найкраще керуватись вітром: треба, щоб він тепер дув у спину, і йти за вітром (М. Словник української мови у 20 томах