кип’ятитися

КИП’ЯТИ́ТИСЯ, ячу́ся, яти́шся, недок., розм., рідко.

1. Те саме, що кипі́ти 1.

Було чутно, як в сотах радіатора клекотіла, кип’ятилася вода (Логв., Давні рани, 1961, 172).

2. перен. Дуже хвилюватися, сердитися; гарячитися.

— А ти не кип’ятись,— порадив невразливий Недокус.— Не бачу причин для хвилювання (Збан., Малин. дзвін, 1958, 51);

Чую, Баско кип’ятиться: — Чого ти приплівся до нашої компанії? (Речм., Твій побратим, 1962, 87).

3. Пас. до кип’яти́ти.