1. Словник української мови в 11 томах

кладка

КЛА́ДКА, и, ж.

1. Дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу.

Ой, у полю річка, Через річку кладка (Рудан., Тв., 1956, 90);

Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (Фр., II, 1950, 34);

Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини (Донч., IV, 1957, 39);

*Образно. Тости виникали то там, то там, мали.. локальний характер, об’єднували невеличкі групки, прокладали кладки взаєморозуміння між сусідами (Загреб., Спека, 1961, 103);

// Невеликий дерев’яний поміст на річці, ставку для прання білизни, полотна тощо.

Молодиці, дівчата попід вербами, в холодочку, з жлуктами золять, на кладках з прачами полотно.. перуть (Барв., Опов.., 1902, 136);

Він дивився скоса, Через плече на берег: там білизну На кладці прала мати (Рильський, Мости, 1948, 24).

2. розм. Те саме, що мурува́ння 2.

Під час плавлення рідкий метал розмиває вогнетривку кладку в печі (Наука.., 6, 1963, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кладка — кла́дка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кла́дки Орфографічний словник української мови
  2. кладка — див. перекладина; поміст Словник синонімів Вусика
  3. кладка — [кладка] -дкие, д. і м. -адз'ц'і, мн. -дки, -док дв'і кладки Орфоепічний словник української мови
  4. кладка — -и, ж. 1》 Дошка або колода, покладена через річку, струмок, болото для переходу. || Невеликий дерев'яний поміст на річці, ставку для прання білизни, полотна тощо. 2》 розм. Те саме, що мурування 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кладка — КЛА́ДКА¹, и, ж. Дошка або колода, покладена через річку, струмок, канаву і т. ін. для переходу. Ой, у полю [у полі] річка, Через річку кладка (С. Руданський); Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (І. Словник української мови у 20 томах
  6. кладка — Стою на кладці, а мила на гадці. Деб не пішов, то все думає про милу. Хто по кладці мудро ступає, той у болоті не купаєсь. Хто осторожний, той не має припадку. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. кладка — стоя́ти на двох кла́дках. Намагатися поділяти дві протилежні думки. Врешті Іскра зізнався, що він давно стоїть на двох кладках, тільки ж на тій, мальованій, ще й тримала жінка (Ю. Мушкетик). ступи́ти на хитку́ кла́дку. Фразеологічний словник української мови
  8. кладка — Кла́дка, -дки, -дці; кла́дки́, -до́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кладка — 1. Місточок через струмок, рів. 2. Те саме, що й мурування. Архітектура і монументальне мистецтво
  10. кладка — Кла́дка, -ки ж. Мостокъ, мостки. Ой у степу річка, через річку кладка. Макс. То було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каміня на камінь. Куліш. ум. кладочка. Край гребельки млиночок, край млиночка кладочки. Чуб. Словник української мови Грінченка