1. Словник української мови в 11 томах

клеп

КЛЕП, у, ч. Поклепана частина коси.

Це м’яка [коса], завернеться жало. Клеп зіб’єш за один покіс (Горд., II, 1959, 193);

Дід зішкрябав нігтем з леза землю, спробував пальцем жало. — Еге, та й заплішував ти її. Позагорталася — клеп широкий дав (Мушк., Чорний хліб, 1960, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клеп — клеп іменник чоловічого роду поклепана частина коси Орфографічний словник української мови
  2. клеп — -у, ч. Поклепана частина коси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клеп — КЛЕП, у, ч. Поклепана частина коси. Це м'яка [коса], завернеться жало. Клеп зіб'єш за один покіс (К. Гордієнко); – На завтра приготуйте грабки, клеп довгий одпустіть. Хліб треба рятувати (М. Словник української мови у 20 томах