1. Словник української мови в 11 томах

князювання

КНЯЗЮВА́ННЯ, я, с., іст. Дія за знач. князюва́ти.

Можна зрозуміти ту постійну й напружену боротьбу руських князів за князювання в Києві, якою характеризується політична історія Русі XII — першої половини XIII ст. (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 566);

Київська Русь у другій половині Х ст., за князювання Володимира (близько 978-1015рр.), досягла значного політичного й культурного розвитку (Іст. укр. літ.. І, 1954, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. князювання — князюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. князювання — -я, с., іст. Дія за знач. князювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. князювання — КНЯЗЮВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. князюва́ти. О Господи! Вложив ти На мене хрест тяжкий, те князювання! (І. Франко); З приходом на князювання Ігоря у Києві утверджується династія Рюриковичів (Р. Словник української мови у 20 томах
  4. князювання — Князюва́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. князювання — Князюва́ння, -ня с. Княженіе. Словник української мови Грінченка