1. Словник української мови в 11 томах

кокільник

КОКІ́ЛЬНИК, а, ч., мет. Робітник, що працює біля кокілю.

Перед початком першої зміни сталеплавильники, кокільники, формувальники, ливарники цеху зібралися на загальні збори (Веч. Київ, 26.IX, 1958, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кокільник — кокі́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кокільник — -а, ч., мет. Робітник, що працює біля кокілю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кокільник — КОКІ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що обслуговує кокільну машину. Деякі найменування виробничників співвідносяться з назвами машин, механізмів, на яких або з якими вони працюють (конверторник, кокільник та ін.) (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах