1. Словник української мови в 11 томах

колійник

КОЛІ́ЙНИК, а, ч. Робітник, що працює на залізничній колії.

Здавалося, чиясь невидима рука швидко відставляла вбік будиночки, поодинокі дерева, червоні будки колійників (Жур., До них іде.., 1952, 3);

Невтомний нагляд за стиками забирає у колійників чимало праці й часу (Рад. Укр., 6.VІ 1962, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колійник — колі́йник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. колійник — -а, ч. Робітник, що працює на залізничній колії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колійник — КОЛІ́ЙНИК, а, ч. Робітник, що працює на залізничній колії. Здавалося, чиясь невидима рука швидко відставляла вбік будиночки, поодинокі дерева, червоні будки колійників (С. Журахович); Він познайомився з колійниками, колійники з повагою відгукувались про свого начальника станції (С. Жадан). Словник української мови у 20 томах