конфорка
КОНФО́РКА, и, ж.
1. Приставка на самоварній трубі для чайника.
На столі стояв самовар, а на йому на конфорці стирчав чайник (Н.-Лев., IV, 1956, 263).
2. Круглий отвір у кухонній плиті (у газовій — пальник, прикритий решіткою), на який ставлять каструлі тощо, коли щось варять, кип’ятять і т. ін.
В кухні гула.. плита, на конфорці стояло відро з водою, на другій-похідний чайник (Ю. Янов., II, 1954, 69);
// Кружок, який накладають на цей отвір.
Поставила [Ликера] на конфорку праску, якою прасувала білизну (Добр., Ол. солдатики, 1961, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- конфорка — конфо́рка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- конфорка — -и, ж. 1》 Приставка на самоварній трубі для чайника. 2》 Круглий отвір у кухонній плиті (у газовій – пальник, прикритий решіткою), на якого ставлять каструлі тощо, коли щось варять, кип'ятять і т. ін. || Кружок, якого накладають на цей отвір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- конфорка — КОНФО́РКА, и, ж. 1. Приставка на самоварній трубі для чайника. На столі стояв самовар, а на йому [ньому] на конфорці стирчав чайник (І. Нечуй-Левицький); Незважаючи на різноманітність форм, усі самовари влаштовані однаково. Словник української мови у 20 томах
- конфорка — Конфо́рка = канфо́рка Правописний словник Голоскевича (1929 р.)