1. Словник української мови в 11 томах

корелятивно

КОРЕЛЯТИ́ВНО, книжн. Присл. до кореляти́вний.

В організмі частини об’єднані спільним обміном речовин, корелятивна зв’язані між собою й зумовлюють діяльність одна одної (Ком. Укр., 9, 1962, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. корелятивно — кореляти́вно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. корелятивно — книжн. Присл. до корелятивний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. корелятивно — КОРЕЛЯТИ́ВНО. Присл. до кореляти́вний. Кальцій і фосфор у кістках домашніх собак перебувають у зворотній залежності: зі збільшенням концентрації кальцію корелятивно зменшується вміст фосфору (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах