коров’як

КОРОВ’Я́К, у́, ч.

1. бот. Те саме, що дивина́².

Сьогорішні коров’яки зеленіли між жовтими торішніми (Мирний, І, 1954, 255);

Мов свічки, горіли жовтим цвітом високі коров’яки, ніжно білів ромен (Панч, Гомон. Україна, 1954, 53).

2. Кал корів, волів і т. ін.

Побілення дерев розчином вапна з коров’яком також захищає їх від пошкодження зайцями (Колг. Укр., 10, 1960, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коров’як — Коров’я́к, -ка́; -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)