1. Словник української мови в 11 томах

коругва

КОРУ́ГВА, и, ж., діал. Корогва (у 1-3 знач.).

Завзятцям даю Я волю і кличу в коругву свою! (Стар., Поет. тв., 1958, 227);

Тільки що винесли маму на кладовище, з коругвами, з попами (Коцюб., II, 1955, 281).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коругва — кору́гва іменник жіночого роду корогва діал. Орфографічний словник української мови
  2. коругва — -и, ж., діал. Корогва (у 1-3 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. коругва — КОРУ́ГВА, и, ж., діал. Корогва (у 1–3 знач.). Людей недохват. Ллється наша кров. А тут погиб... У вас ще на спідниці не перешили ваших коругов? (Л. Костенко); Завзятцям даю Я волю і кличу в коругву свою! (М. Словник української мови у 20 томах
  4. коругва — КОРОГВА́ (КОРОГО́В) (прикріплене до довгого держала полотнище чи бляха із зображенням святих, що несуть під час хресного ходу), КОРУГВА́ (КОРУГО́В) діал., ХОРУГВА́ (ХОРУГО́В) заст., ХОРО́ГВА́ заст. Прийшли попи з корогвами, Задзвонили дзвони. Словник синонімів української мови