1. Словник української мови в 11 томах

кострубачити

КОСТРУБА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., розм., рідко. Те саме, що кошлатити; куйовдити.

Вона з радощів почала кострубачити його голову, бороду (Мирний, III, 1954, 157).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кострубачити — коструба́чити дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. кострубачити — -чу, -чиш, недок., перех., розм., рідко. Те саме, що кошлатити; куйовдити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кострубачити — КОСТРУБА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., що, розм. Те саме, що кошла́тити; куйо́вдити (у 1 знач.). Вона з радощів почала кострубачити його голову, бороду (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. кострубачити — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм. Словник синонімів української мови