1. Словник української мови в 11 томах

кочережник

КОЧЕРЕ́ЖНИК, а, ч. Місце біля припічка, де стоять коцюба, рогач тощо.

Кинула [молодиця] сапу в кочережник (Вирган, В розп. літа, 1959, 277).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кочережник — кочере́жник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кочережник — див. держак Словник синонімів Вусика
  3. кочережник — -а, ч. Місце біля припічка, де стоять коцюба, рогач тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кочережник — КОЧЕРЕ́ЖНИК, а, ч. Місце біля припічка, де стоять коцюба, рогач і т. ін. Кинула [молодиця] сапу в кочережник (І. Вирган). Словник української мови у 20 томах
  5. кочережник — КОЦЮ́БНИК (місце, де стоїть коцюба, рогач тощо), КОЧЕРЕ́ЖНИК, КОЧЕ́РГИ. В коцюбнику, перевертаючись, граються котята (М. Стельмах); Кинула (молодиця) сапу в кочережник, зірвала з кілочка рушник — хоч умитися ж! (І. Вирган); Шаміль розсупонився, скинув сіряк, повісив у кочергах (О. Гончар). Словник синонімів української мови
  6. кочережник — Кочережник, -ка м. Мѣсто, гдѣ сталять кочерги, ухваты. Да ту (сорочку) із себе та в піч, да стали в кочережнику. Рудч. Ск. Словник української мови Грінченка