крастися

КРА́СТИСЯ, кра́дуся, кра́дешся, недок.

1. Непомітно йти, пробиратися кудись, підходити до кого-, чого-небудь.

Неначе злодій, поза валами В неділю крадуся я в поле (Шевч., II, 1953, 46);

Побачивши сплячого Очерета, вона навшпиньки крадеться до столу і, взявши флакон, зникає так само нечутко (Коч., II, 1956, 451);

// Обережно, безшумно наближатися до здобичі (про тварин).

Вони [вовки] неначе змовились: один ліг в ярку догори черевом, а другий, крадучись та присідаючи до землі, обминув теля ззаду і погнав його на ярок (Коцюб., І, 1955, 32);

Здається, що назустріч мені крадеться гнучкий, мінливий леопард, він вигинається, припадає до землі білявим черевом, грає всіма відтінками брунатного кольору.. хутра… (Кол., На фронті.., 1959, 27);

// Тихо, безшумно ходити.

Як при небіжчиці на пальцях ходив та говорив шепотом, .. та вже й до смерті своєї крався і шептав (Вовчок, VI, 1956, 224);

// Нишком робити що-небудь.

Хлоп’я кладе хустину на місце і тихо крадеться до кишені (Мирний, І, 1954, 279).

2. перен. Непомітно наближатися, надходити.

— Як вони живуть отута? — думала Христя, почуваючи страх, що крався до неї з-за спини… (Мирний, III, 1954, 227);

Як же іноді, крадучись стиха. Уразить тебе смуток який,-Пам’ятай, що бездольному втіха — То блискуча веселка надій (Щог., Поезії, 1958, 313);

Втома крадеться тихо, але він Втомі взяти себе не дає! (Бичко, Вогнище, 1959, 82).