кривуляти
КРИВУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм.
1. Іти, їхати і т. ін., раз у раз відхиляючись від прямого шляху.
Здалеку пяний ледар кривуляє по степу (Тич., І, 1957, 172);
За вибалком машина почала кривуляти, як п’яна,— ми думаємо, що куля вдарила в механізм (Ю. Янов., 1, 1954, 65).
2. Пролягати криною, зигзагоподібною лінією (про шлях, річку тощо); звиватися.
Дорога кривуляла в густому сосновому лісі (Коп., Як вони.., 1961, 71);
Широка, втоптана стежка кривуляла, кидалася то ліворуч, то праворуч, вигиналася дугою до лісу (Мушк., День.., 1967, 44).
3. рідко. Те саме, що кульга́ти 1; шкутильгати.
Безногий ішов, кривуляв (Чуб., V, 1874, 05).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кривуляти — кривуля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- кривуляти — Рухатися зигзагами; (- шлях) ЗВИВАТИСЯ; (ногою) КУЛЬГАТИ. Словник синонімів Караванського
- кривуляти — див. іти; хитатися; ходити Словник синонімів Вусика
- кривуляти — -яю, -яєш, недок., розм. 1》 Іти, їхати і т. ін., раз у раз відхиляючись від прямого шляху. 2》 Пролягати кривою, зигзагоподібною лінією (про шлях, річку тощо); звиватися. 3》 рідко. Те саме, що кульгати 1); шкутильгати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кривуляти — КРИВУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. Іти, їхати і т. ін., раз у раз відхиляючись від прямого шляху. Летить [голуб] просто, не кривуляє (В. Винниченко); Здалеку п'яний ледар кривуляє по степу (П. Словник української мови у 20 томах
- кривуляти — ПЕТЛЯ́ТИ розм. (рухаючись, робити петлі; утворювати петлі), ПЕТЛЮВА́ТИ діал.; КРИВУЛЯ́ТИ розм. (раз у раз відхилятися від прямого шляху). Пригинаючись і петляючи між дерев, я повільно наближався до ворога (Ю. Словник синонімів української мови
- кривуляти — Кривуля́ти, -ля́ю, -єш гл. 1) Искривлять, дѣлать кривыя, ломанныя линіи. Желех. 2) Хромать, ковылять. Безногий шов, кривуляв, на підсінню простий став. Чуб. V. 65. Словник української мови Грінченка