кропив’янка

КРОПИ́В’ЯНКА, и, ж.

1. Невелика співоча пташка ряду горобцеподібних; кропивник, волове око (очко);

Щебече соловейко і своїм голосом криє цьомкання кропив’янки (Мирний, III, 1954, 137);

Сонце.. так нестерпно пекло, що навіть галасливі кропив’янки поховались у кущах (Юхвід, Оля, 1959, 187).

2. Невеличкий строкате забарвлений метелик, гусінь якого живе на кропиві.

Метелик кропив’янка — справжній живий барометр. За його поведінкою можна безпомилково за кілька годин завбачити грозу (Колг. Укр., 9, 1958, 47).

3. мед. Захворювання, що супроводжується висипом на шкірі та її свербінням; кропивниця, кропив’яна пропасниця (лихоманка).

До групи кропив’янки слід віднести також два інших шкірних захворювання (Хвор. дит. віку, 1955, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me