1. Словник української мови в 11 томах

куня

КУНЯ́, і́, ж., діал. Волоть очерету.

Цупкі й високі очеретини блищали на сонці, як золоті; куня стелилась за вітром та привітно шуміла, як лан стиглої високої пшениці (Коцюб., І, 1955, 373).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куня — куня́ іменник жіночого роду волоть очерету діал. Орфографічний словник української мови
  2. куня — -і, ж., діал. Волоть очерету. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. куня — КУНЯ́, і́, ж., діал. Волоть очерету; куниця (у 5 знач.). В плавнях було тихо, як у лісі, лиш горою шелестіла куня, раз в той бік схиляючись, раз в інший (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  4. куня — ВО́ЛОТЬ (дрібні колоски, їх цвіт і зерно на одному стеблі), ВО́ЛОТ збірн., ВОЛО́ТТЯ, КИ́ТИЦЯ, СУЛТА́Н, МІТЕ́ЛКА (про очерет, просо); КУНИ́ЦЯ рідше, КУНЯ́ діал. (про очерет). Видався паркий ранок, і коноплі пахтіли на всю низину, викинули волоть проса (К. Словник синонімів української мови
  5. куня — Куня́, -ні́ ж. = куниця 4. Конст. у. Словник української мови Грінченка