курай
КУРА́Й¹, ю́, ч. (Salsola L.). Трав’яниста степова рослина групи перекотиполе.
Курай росте в посівах різних культур (Бур’яни.., 1957, 35);
Вітрові вслід котився не знати куди беручкий курай (Кучер, Пов. і опов., 1949, 91).
КУРА́Й², я, ч. Старовинний народний башкирський музичний інструмент; рід сопілки.
Ти кобзу любиш ніжнодзвонную, а я — співаючий курай (Тич., II, 1947, 233).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- курай — кура́й 1 іменник чоловічого роду рослина кура́й 2 іменник чоловічого роду музичний інструмент Орфографічний словник української мови
- курай — I -ю, ч. Трав'яниста степова рослина групи перекотиполе. II -я, ч. Старовинний народний башкирський музичний інструмент; вид сопілки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- курай — Башкирська і татарська поздовжня флейта з тростини, яка має діатонічний звукоряд та звуковисотний діапазон понад 2,5 октави. Застосовується для виконання пісень т.з. 'горловим співом' та перекладів довгих (узун кюй) і коротких (киска кюй) пісень. Словник-довідник музичних термінів
- курай — Ю, ч., бот. Трав'яниста степова рослина групи перекотиполе. Вже вечір тіні склав у стоси, за обрій котиться курай... (П-1:104). Словник поетичної мови Василя Стуса
- курай — КУРА́Й¹, ю́, ч. Трав'яниста степова рослина родини амарантових з жорстким колючим стеблом, поширена на чорноземних і піщаних ґрунтах. Вітер гнав із поля мокрий курай (В. Близнець); І бачив жовтий степ безлюдний, сухий курай, щетини трав (П. Словник української мови у 20 томах
- курай — кура́й (тюрк.) башкирський і татарський духовий музичний інструмент типу флейти. Словник іншомовних слів Мельничука
- курай — Курай, -раю́ м. раст. Salsola koli. ЗЮЗО. І. 134. Словник української мови Грінченка