кутастий

КУТА́СТИЙ, а, е.

1. Який має кути (у 1 знач.), виступи.

Процеси [обточування й шліфування] полягають у тому, що вітер захоплює з собою дрібні камінці, кутастий пісок, яким він стирає, дряпав і шліфує породи (Курс заг. геол., 1947, 87);

// Який має форму, вигляд кута, кутів.

Не менш шкідливим захворюванням сої є бура кутаста плямистість (Зерн. боб. культ., 1956, 210);

Поверхня Місяця дуже порита, буквально пошматована гострими кутастими нерівностями (Наука.., 9, 1965,5).

2. З гостро випнутими з-під шкіри кістками.

Він схуд, пожовтів, маслаки повипивались на обличчі, і воно з круглого стало кутастим і безкровним (Добр., Очак. розмир, 1965, 180).

3. перен., розм. Незграбний, вайлуватий.

Він був якийсь незграбний, кутастий у своєму новому необно-шеному костюмі, і це надавало йому ще більшої простоти (Гур., Новели, 1951, 219).