1. Словник української мови в 11 томах

кільчитися

КІ́ЛЬЧИТИСЯ, иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати.

Коли насіння набубнявіє й почне кільчитись, його розстеляють тонким шаром у ящиках, накривають зверху зволоженим полотном (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 78).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кільчитися — кі́льчитися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кільчитися — див. проростати Словник синонімів Вусика
  3. кільчитися — -иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кільчитися — (прокільчитися), -иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати. Спасибі, що росте трава і що душа жива, і що біліє голова, і кільчиться трава. (ЗД:68); Прокільчилося молодими врунами осіннє поле — зеленіє знову. (ЗД: 113). Словник поетичної мови Василя Стуса
  5. кільчитися — КІ́ЛЬЧИТИСЯ, иться, недок. Пускати кільчики, паростки; проростати. Спасибі, що росте трава і що душа жива, і що біліє голова, і кільчиться трава (В. Стус); Маленьке пшеничне зерно кільчиться рожевим, мов дитяче личко, зубчиком (П. Словник української мови у 20 томах
  6. кільчитися — ПРОРОСТА́ТИ (про рослини — пускати паростки), ПОРОСТА́ТИ, ПА́РОСТИТИСЯ, КІ́ЛЬЧИТИСЯ, НАКІ́ЛЬЧУВАТИСЯ, ПУСКА́ТИСЯ розм., КЛЮ́ЧИТИСЯ діал., ЗУ́БИТИСЯ діал., НАЗУ́БЛЮВАТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
  7. кільчитися — Кі́льчитися, -чуся, -чишся, -чаться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кільчитися — Кільчитися, -чуся, -чишся гл. Пускать ростки, проростать. Вже кільчиться гречка, пшениця. Камен. у. Він злиденний господарь: у його в коморі геть покільчилась пшениця. Подольск. г. Словник української мови Грінченка