кінематографія

КІНЕМАТОГРА́ФІЯ, ї, ж.

1. Те саме, що кіномисте́цтво.

Художня кінематографія існує.. на базі літератури, кінодраматургії (Довж., III, 1960, 147);

Українська радянська кінематографія набула значного творчого досвіду в художньому відображенні багатогранного життя нашого народу (Ком. Укр., 6, 1960, 67).

2. Галузь культури й промисловості, що виробляє кінофільми та показує їх глядачам.

В Празі нам довелось бачити декілька нових фільмів, випущених останнім часом чехословацькою кінематографією (Гончар, Зустрічі.., 1950, 10).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кінематографія — кінематогра́фія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кінематографія — -ї, ж. 1》 Те саме, що кіномистецтво. 2》 Галузь культури, що об'єднує комплекс видів професійної діяльності, пов'язаної з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням та демонструванням фільмів, навчально-науковою роботою у цій галузі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кінематографія — КІНЕМАТОГРА́ФІЯ, ї, ж. 1. Те саме, що кіномисте́цтво. Він за моїми книжками вивчав кінематографію (Ю. Яновський); Художня кінематографія існує .. на базі літератури, кінодраматургії (О. Словник української мови у 20 томах
  4. кінематографія — кінематогра́фія [від грец. κίνημα (κινήματος) – рух, зміна і ...графія] галузь культури і господарства. Виробляє кінофільми і організує демонстрування їх. Один з найбільш масових видів мистецтва. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. кінематографія — В минулому фотографічний метод реєстрації руху; теп. комплекс мистецьких, технічних, виробничих проблем, пов'язаних зі створенням та розповсюдженням фільмів. Універсальний словник-енциклопедія
  6. кінематографія — КІНОМИСТЕ́ЦТВО, КІНО́, КІНЕМАТОГРА́ФІЯ, КІНЕМАТО́ГРАФ рідко; ЕКРА́Н звичайно із сл. зірка. Творче співробітництво письменників і кінематографістів — винятково важливий фактор розвитку кіномистецтва (О. Словник синонімів української мови
  7. кінематографія — Кінематогра́фія, -фії, -фією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)