ластів’ятко
ЛАСТІВ’Я́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до ластів’я́.
— Ой, ти, ластів’ятко моє нещасливе! — приголубила його Печериця (Козл., Мандрівники, 1946, 37).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
ЛАСТІВ’Я́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до ластів’я́.
— Ой, ти, ластів’ятко моє нещасливе! — приголубила його Печериця (Козл., Мандрівники, 1946, 37).