1. Словник української мови в 11 томах

лаяти

ЛА́ЯТИ¹, ла́ю, ла́єш, недок., перех.

1. Різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори.

Сей коваль такий, що хоч би й паном йому бути, лихий та сварливий, господи милосердний! І жінку лає, і дочку (Вовчок, І, 1955, 34);

— І чого ви їх [дітей] так лаєте? Це ж гріх, Василино,— починав [Марія] гудити молодицю (Стельмах, І, 1962, 222);

// Обзивати кого-небудь принизливими, образливими словами.

Дочок своїх вона лаяла мужичками, заставляла служити Кириликові (Мирний, І, 1954, 154);

Я писала, наприклад, від імені товариства, а мене за те лаяли "анонімним писакою" — от і звичаї європейські (Л. Укр., V, 1956, 139);

— Свистуни,— лаяв їх Тимко. Ті винувато підійшли до воза (Тют., Вир, 1960, 46).

2. Висловлювати своє незадоволення; корити (у 1 знач.).

Посилаю Вам своє останнє оповідання і передчуваю, що будете лаяти мене за нього, бо я й сам себе лаю (Коцюб., III, 1956, 392);

Генерал розбирав минулу операцію, кого лає, кого хвалить (Ю. Янов., І, 1958, 342).

ЛА́ЯТИ², ла́ю, ла́єш, недок., рідко, на кого і без додатка. Те саме, що га́вкати 1.

Нехай собака лає, вітер рознесе (Шевч., VI, 1957, 27);

Тиша кругом. В селі там пси десь лають (Фр., XI, 1952, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лаяти — (обзивати когось образливими словами) лаятися, проклинати, клясти, сварити, (позаочі) паплюжити// (приголомшити лайкою) моркву скребти кому, мокрим рядном вкривати. Словник синонімів Полюги
  2. лаяти — ла́яти 1 дієслово недоконаного виду різко висловлювати незадоволення ла́яти 2 дієслово недоконаного виду гавкати рідко Орфографічний словник української мови
  3. лаяти — Сварити, ід. милити голову, брати на зуби, сил. коренити, кобенити; (словами) клясти, проклинати; (гидко) лихословити, матюкати, матіркувати, батькувати, обкидати <�обкладати> найгіршими словами; (ганьбити) паплюжити; док. ВИЛАЯТИ, облихословити. Словник синонімів Караванського
  4. лаяти — I лаятися, банітувати, батькувати, батькуватися, бештати (діал.), бузанити, вибештувати, виговорювати, виздрастувати (ірон.), висвячувати ("Добре висвятила!"), висповідати (т.с. Словник синонімів Вусика
  5. лаяти — I лаю, лаєш, недок., перех. 1》 Різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори. || Обзивати кого-небудь принизливими, образливими словами. 2》 Висловлювати своє незадоволення; корити (у 1 знач.). II лаю, лаєш, недок., рідко, на кого і без додатка. Те саме, що гавкати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. лаяти — 1. (пес) гавкати, гавкнути, вигавкувати, вигавкати, загавкати, загавкувати, загавкати, погавкувати, погавкати, прогавкати, розгавкуватися, розгавкатися, порозгавкуватися, брехати, брехнути, забрехати, збрехувати, збрехати, побрехувати, побрехати... Словник чужослів Павло Штепа
  7. лаяти — ЛА́ЯТИ¹, ла́ю, ла́єш, недок., кого, що. 1. Різкими, образливими словами висловлювати осуд, докори. Сей коваль такий, що хоч би й паном йому бути, лихий та сварливий, Господи милосердний!... Словник української мови у 20 томах
  8. лаяти — Висповідали без попа. Виганьбили. Де двох ся лає, там третій користає. Значіння, як і сказано. Зачесали без гребеня. Виганьбили. Зачинає чортові молебень. Зачинає сварку. Не дай і не лай. Не помагай і не свари. На сміливого собака лає, а трусливого кусає. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. лаяти — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  10. лаяти — Ла́яти, ла́ю, ла́єш, ла́ють Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. лаяти — Лаяти, -лаю, -єш гл. Ругать, бранить. Ніхто не бив і не лаяв. Ном. Дати не дай, а лаяти не лай. Ном. № 4584. Лаяла, лаяла, — насилу ціле село перелаяла. Ном. № 3341. Тяжко плакала Ганнуся і не знала защо, защо мати знущається, лає-проклинає. Шевч. 21. Словник української мови Грінченка