1. Словник української мови в 11 томах

лелія

ЛЕЛІ́Я, ї, ж., заст., поет. Лілія.

Скрізь по світлицях простяглася довга стежка дорогого килима, закиданого оберемками лелій, фіялок, рож (Н.-Лев., І, 1956, 164);

— Мамо, а яка найстарша ельфа? — Вона, Павлусю, зветься Лелія, бо живе у самій найкращій лелії (Л. Укр., III, 1952, 487);

Хвиля лелію леліє, мов промовляє: "Рости" (Сос., II, 1958, 130);

*У порівн. Демократія радянська розцвілась лелією, і для бідних всього світу стали ми надією! (Тич., І, 1957, 211).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лелія — лелі́я іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. лелія — -ї, ж., заст., поет. Лілія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лелія — ЛЕЛІ́Я, ї, ж., заст., поет. Лілія. Скрізь по світлицях простяглася довга стежка дорогого килима, закиданого оберемками лелій, фіялок, рож (І. Нечуй-Левицький); В нашому саду росте лелія. Хто її садив? Панна Марія. Словник української мови у 20 томах
  4. лелія — ЛІ́ЛІЯ (цибулинна рослина родини лілійних із прямим високим стеблом і великими квітками у вигляді дзвона), ЛІЛЕ́Я поет., ЛЕЛІ́Я поет. рідше, КРИН заст. — Я вивів її (лілію) з жовтої і шарлахової лілії Тунберга (О. Словник синонімів української мови
  5. лелія — Лелі́я, -лі́ї, -лі́єю; -лі́ї, -лі́й; звичайно ліле́я, -ле́ї Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. лелія — Лелія, -лії ж. Лилія. Насіяла миленькая білої лелії. Гол. І. 327. Ой як же ти процвітаєш, як в саду лелія. Чуб. V. 428. ум. лелієнька. Сестро ж моя, лелієнько біла! Федьк. I. 9. Словник української мови Грінченка