1. Словник української мови в 11 томах

лемішка

ЛЕМІ́ШКА, и, ж.

1. Страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного.

Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (Котл., І, 1952, 68);

Хапаючись, так повернула [Мелашка] кописткою в горшку, що вона зав’язла в густій лемішці, хруснула й переломилась (Н.-Лев., II, 1956, 324);

А у самому млині Мельник меле цілі дні.. Буде хліб і галушки, .. І лемішка в молоці (Стельмах, Колосок.., 1959, 19).

2. перен. Про нерішучу, безхарактерну людину.

Невже ота нещасна пригода.. сколотила мій спокій? Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою — ні, не помагає (Коцюб., І, 1955, 259).

◊ Розби́ти го́рщик (глек) з лемі́шкою — те саме, що Ро́збити го́рщик (глек) ( див. розбива́ти).

Дівер з невісткою Розбив горщик з лемішкою (Чуб., V, 1874, 724).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лемішка — лемі́шка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лемішка — див. вайлуватий; слабодухий Словник синонімів Вусика
  3. лемішка — -и, ж. 1》 Страва з густо запареного борошна, звичайно гречаного. 2》 перен. Про нерішучу, безхарактерну людину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лемішка — ЛЕМІ́ШКА, и, ж. перен. Про нерішучу, безхарактерну людину. Тут з салом галушки лигали, Лемішку і куліш глитали (І. Котляревський); Невже ота нещасна пригода .. сколотила мій спокій? Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою – ні, не помагає (М. Словник української мови у 20 томах
  5. лемішка — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал. Словник синонімів української мови
  6. лемішка — Лемі́шка, -шки, -шці; -мі́шки, -мі́шок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. лемішка — Лемішка, -ки ж. 1) Родъ кушанья изъ муки, саламата. Галушки та лемішка, а хлібу перемішка. Ном. № 12339. Дівер з невісткою розбив горщик з лемішкою. Чуб. V. 724. 2) Мямля; мягкій и безхарактерный человѣкъ. ум. лемішечка. Чоловіче, наварю я тобі лемішечки. Грин. II. 164. Словник української мови Грінченка