1. Словник української мови в 11 томах

лжець

ЛЖЕЦЬ, я́, ч., заст., поет. Той, хто говорить неправду, схильний до неправди.

[Лісницький:] Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік — Іван Виговський, лжець та інтриган (Дмит., Навіки разом, 1950, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лжець — лжець іменник чоловічого роду, істота той, хто говорить неправду, схильний до неправди арх., поет. Орфографічний словник української мови
  2. лжець — Бреха, брехака, брехало, брехуляка, брехач, брешко, брехун, (вона) брехука, брехля, брехунка, брехачка, (воно) брехунець, брехунча Словник чужослів Павло Штепа
  3. лжець — ЛЖЕЦЬ, я́, ч., заст., поет. Той, хто говорить неправду, схильний до неправди. [Лісницький:] Я прийшов сказати, Що ненадійний, темний чоловік – Іван Виговський, лжець та інтриган (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
  4. лжець — БРЕХУ́Н розм. (той, хто завжди говорить неправду), БРЕХА́Ч розм. рідше, БРЕХЛО́ зневажл., БРЕХУНЕ́ЦЬ зневажл., ПЕРЕБРЕ́ХА розм. рідше, ЛЖЕЦЬ заст.; ОБМА́ННИК, ОБМА́НЩИК (пом'якшено); ПУСТОБРЕ́Х розм., СКОРОБРЕ́ХА розм. (вправний брехун); ПІДБРЕ́ХАЧ розм. Словник синонімів української мови