1. Словник української мови в 11 томах

лисань

ЛИСА́НЬ, я́, ч., рідко. Той, у кого є лисина.

Голова цехкому, лагідний лисань Палагутенко, глянув на неї здивовано (Хижняк, Невгамовна, 1961, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лисань — лиса́нь іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. лисань — див. лисий Словник синонімів Вусика
  3. лисань — -я, ч., рідко. Той, у кого є лисина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лисань — ЛИСА́НЬ, я́, ч., рідко. Той, хто має лисину. Голова цехкому, лагідний лисань Палагутенко, глянув на неї здивовано (А. Хижняк). Словник української мови у 20 томах
  5. лисань — ЛИ́СИЙ ім. (людина з лисиною або без волосся на голові); ПЛІШИ́ВИЙ, ЛИСА́НЬ рідше, ЛИСА́К рідше, ЛИСУ́Н розм. (людина з лисиною). Лисий лисого здалека бачить (прислів'я); Як вкрив сніг землю, тоді вдарили морози, та й цупкі ж були!... Словник синонімів української мови