лисніючий
ЛИСНІ́ЮЧИЙ, а, е. Який лисніє, лисниться.
На це зелене, бадиллясте, соковите та лисніюче море неначе зверху впав дощ з жовтих соняшників (Н.-Лев., IV, 1956, 191);
Зігнувши лисніючі шиї, проскакали лошата і зникли за вербами (Руд., Вітер.., 1958, 123).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лисніючий — ЛИСНІ́ЮЧИЙ, а, е, рідко. Який лисніє, лисниться. На це зелене, бадиллясте, соковите та лисніюче море неначе зверху впав дощ з жовтих соняшників (І. Нечуй-Левицький); – Порядок у танкових військах, хіба не бачиш?... Словник української мови у 20 томах