ловчий
ЛО́ВЧИЙ, а, е.
1. Стос. до ловів.
І пал рибальства благородний У грудях так шалено цвів, Що я й синів, і зеленів, — А все в човні стирчав з Ігнатом, У ловчій пристрасті співбратом (Рильський, Поеми, 1957, 180);
// Признач. для знищення шкідників сільськогосподарських культур.
Для знищення гусениць яблуневої плодожерки.. треба накладати на дерева ловчі пояси (Колг. Укр., 5, 1958, 39);
Для короїдів лісники готують принаду — ловчі дерева (Донч., Вибр., 1948, 256);
Ловчі купи розміщують ранньою весною по краях бавовникового поля (Техн. культ., 1956, 265).
2. у знач. ім. ло́вчий, чого, ч. Особа, що займалася у бояр, поміщиків різними видами полювання, головним чином полюванням з собаками.
Мчали всі на білих конях, Наче буря. Поспішали Піші ловчії з хортами (Л. Укр., IV, 1954, 169);
Коли ловчі можайського князя виїжджали на полювання, Колоцький нападав на них, бив, відбирав у них соколів і собак (Іст. СРСР, І, 1956, 105);
Ловчий був, Люб’язний кавалер, людина знаменита! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 81);
// У стародавній і Московській Русі — придворний, який відав князівським або царським полюванням.
Значення в інших словниках
- ловчий — ло́вчий 1 прикметник прикметник до: ло́ви ло́вчий 2 іменник чоловічого роду, істота посада Орфографічний словник української мови
- ловчий — -а, -е. 1》 Стос. до ловів. || Признач. для знищення шкідників сільськогосподарських культур. Ловча сітка мисл. — сітка, що застосовується для вилову птахів і деяких видів звірів. Ловчий птах — спеціально вихований мисливцем для полювання птах. 2》 у знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ловчий — ЛО́ВЧИЙ, а, е. 1. Стос. до ловів. І пал рибальства благородний У грудях так шалено цвів, Що я й синів, і зеленів, – А все в човні стирчав з Ігнатом, У ловчій пристрасті співбратом (М. Словник української мови у 20 томах
- ловчий — Ловчий, -чого м. 1) Ловчій. Спаслися ми, як пташки з клітки, як з сіті ловчого пірнаті. К. Псал. 292. 2) Ловитель (сказано было о ловившихъ убѣжавшихъ рекрутовъ). Словник української мови Грінченка