1. Словник української мови в 11 томах

лопіт

ЛО́ПІТ, поту, ч., розм. Те саме, що лопота́ння.

— Добридень!.. — Ай! Високе, чисто жіноче і різкодзвінке, воно в блискавку злилось з рожевим тілом та з лопотом ніг. Ляснули двері — і стало пусто (Коцюб., II, 1955, 209);

Нараз почувся страшенний шум, тріск, лопіт, — очевидно, поломінь [пломінь] вихопився на дах (Фр., III, 1950, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопіт — ло́піт іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. лопіт — -поту, ч., розм. Те саме, що лопотання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лопіт — ЛО́ПІТ, поту, ч., розм. Те саме, що лопота́ння. Нараз почувся страшенний шум, тріск, лопіт, – очевидно, поломінь [пломінь] вихопився на дах (І. Франко); Не чути ні цокання копит, ні лопоту моторів (В. Словник української мови у 20 томах
  4. лопіт — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. лопіт — Ло́піт, -поту м. Стукотня. Желех. Словник української мови Грінченка