1. Словник української мови в 11 томах

луговий

ЛУГОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до луг¹.

Хаєцький шукав своїх десь ліворуч, там, де, вигинаючись в лугових низов’ях, побігла за обрій дамба (Гончар, III, 1959, 358);

Лугову вдихаю вогкість Ненаситними грудьми (Рильський, II, 1960, 80);

// Який росте або живе в лузі.

Дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька, свіжа, як ягода лугова (Вовчок, І, 1955, 96);

— Оце парубок.., щоб тебе лугова качка брикнула! (Стельмах, І, 1962, 280).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. луговий — лугови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. луговий — -а, -е. Прикм. до луг I. || Який росте або живе в лузі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. луговий — ЛУГОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до луг¹. Підошвами чую: берег, м'якша земля, холодніша стежка, тягне луговою свіжістю (В. Близнець); Зненацька лугову тишу прорiзав не звичний людському вуховi свердляче-тугий посвист реактивного лiтака (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. луговий — ЛУЧНИ́Й (пов'язаний з лукою), ЛУГОВИ́Й, ЛУЧАНИ́Й діал. З усього зійшлись Союзу В хаті тут скарби природи: Льон, коноплі, кукурудза, Лучні трави, корнеплоди... (П. Словник синонімів української мови