1. Словник української мови в 11 томах

лудан

ЛУДА́Н, а, ч. Старовинна блискуча тканина, а також пошитий з неї одяг.

Страждали співці в самоті; На них не сіяли жупани-лудани, Коли ж на руках їх дзвеніли кайдани, То вже не були золоті!.. (Л. Укр., І, 1951, 172).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лудан — луда́н 1 іменник чоловічого роду тканина луда́н 2 іменник чоловічого роду одяг Орфографічний словник української мови
  2. лудан — -а, ч. Старовинна блискуча тканина, а також пошитий з неї одяг. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лудан — ЛУДА́Н, у, ч. Старовинна блискуча тканина, а також пошитий з неї одяг. Дома, у Січі, ходять [запорожці] у семряжках .. , а їдять мало не саму соломаху, а тут жупани на їх будуть лудани, штани із дорогої саєти (П. Словник української мови у 20 томах
  4. лудан — Лудан, -на м. Родъ блестящей матеріи. Лупили два косяка лудану. (Марковичъ, Закр.); также кафтанъ, сшитый изъ этой матеріи или расшитый золотомъ. (К. ЧР. 425). Будуть куми у жупанах, побратими у луданах, сусідоньки в кармазині, а ти, мати, в сірячині. Словник української мови Грінченка