луковиця
ЛУ́КОВИЦЯ, і, ж., анат. Розширена частина деяких органів, частин організму тощо.
Нижній кінець кореня волоса дещо стовщений і називається луковицею (Як запоб. заразн. хвор.., 1957, 14).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me