льотний

ЛЬО́ТНИЙ, а, е.

1. Стос. до польоту літальних апаратів.

Як тільки встановились льотні ночі, вилетіли вони прискорити висилку боєприпасів (Шер., В партиз. загонах, 1947, 101);

// З якого літальні апарати піднімаються в повітря.

До виходу на льотне поле лишилося п’ять хвилин (Рибак, Час.., 1960, 856);

// Сприятливий для польоту літальних апаратів.

Помірний вітер віє — чудовий льотний час! (Забіла, У.. світ, 1960, 42);

// Який використовується льотчиком, признач. для льотчиків.

До нього підійшов невисокий чорнявий хлопець у льотному комбінезоні і шоломі (Собко, Серце, 1952, 83).

2. Стос. до професії льотчика.

Каро вчився наполегливо і вперто льотній майстерності (Рибак, Що сталося.., 1947, 25).

3. Здатний літати (про комах, птахів і т. ін.).

Усі льотні бджоли сім’ї, яка відроїлася, збираються до рою і посилюють його (Колг. Укр., 6, 1956, 34);

У тримісячному віці фазанів вважають льотними (Наука.., 8, 1966, 33).