1. Словник української мови в 11 томах

люлі

ЛЮ́ЛІ, ЛЮ́ЛІ-ЛЮ́ЛІ, виг. Уживається як приспів у колискових піснях.

Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі (Шевч., II, 1953, 134);

Люлі, люлі, люлі, прилетіли гулі (Забіла, Одна сім’я, 1950, 71);

*Образно. А я у гай ходила по квітку ось яку! А там дерева — люлі. І все отак зозулі: ку-ку! (Тич., І, 1957, 36);

// кому і без додатка. Уживається як побажання приємного сну (звичайно дитині).

Люлі дитиноньці, Коліньці люлі… (Сос., І, 1957, 75);

Тиха казка та рученька біла, Люлі-люлі, шовкова трава (Мал., Звенигора, 1959, 148).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. люлі — лю́лі вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. люлі — див. спати Словник синонімів Вусика
  3. люлі — люлі-люлі, люлі-люлечки, виг. Уживається як приспів у колискових піснях. || кому і без додатка. Уживається як побажання приємного сну (звичайно дитині). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. люлі — ЛЮ́ЛІ, ЛЮ́ЛІ-ЛЮ́ЛІ, виг. Уживається як приспів у колискових піснях. Люлі-люлі... Де я тебе втулю? У садочок зелененький Під солодку дулю (з народної пісні); Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі (Т. Шевченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах