1. Словник української мови в 11 томах

ляпання

ЛЯ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ля́пати і звуки, утворювані цією дією.

За дверима чулось шелестіння сторінок, ляпання книжкою в стіл і сердите бурчання (Коцюб., II, 1955, 369);

Вона вже скінчила їсти і тепер.. ляпала себе по щоці ложкою й прислухалась до того ляпання (Григ., Вибр., 1959, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ляпання — ля́пання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. ляпання — -я, с., розм. Дія за знач. ляпати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ляпання — ЛЯ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ля́пати і звуки, утворювані цією дією. Не помічав [Проць], що стоїть зовсім мокрий серед дороги, що курява на ній не тільки прибита, але й перетворилась уже в багнюку: ріс тут, серед хлюпоту, плюскоту й ляпання... Словник української мови у 20 томах
  4. ляпання — Ляпання, -ня с. 1) Хлопаніе. 2) Шлепаніе, плесканіе. 3) Бросаніе чѣмъ-либо липкимъ и мокрымъ. 4) Пачканіе, пятнаніе. 5) Звуки отъ ударовъ рукою. 6) — язико́м. Болтовня. Словник української мови Грінченка