ляси

ЛЯ́СИ, ів, мн., розм. Беззмістовні, пусті розмови; теревені.

Мелашка тут і пустилась з своїми лясами (Кв.-Осн., II, 1956, 445);

На пустощі, на ляси та жарти у Вечірка зовсім не вистачав часу (Гончар, І, 1954, 459).

◊ Ля́си підпуска́ти — весело, жартівливо заговорювати з ким-небудь, сподіваючись відповіді.

Точила [Дидона] всякії баляси І підпускала різні ляси, Енею тілько б угодить (Котл., І, 1952, 77);

Ля́си точи́ти — вести жартівливі, пусті розмови.

Молодому розповідав [Проценко] брехеньки, точив ляси, старого — привертав до себе розсудливою мовою про життя (Мирний, III, 1954, 190);

Він точив ляси, оповідаючи всілякі смішні побрехеньки, жартом розважаючи всіх (Кучер, Трудна любов, 1960, 471).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ляси — ля́си множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
  2. ляси — -ів, мн., розм. Беззмістовні, пусті розмови; теревені. Ляси точити — базікати, теревенити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ляси — ЛЯ́СИ, ів, мн., розм. Довгі беззмістовні розмови; теревені. Мелашка тут і пустилась з своїми лясами (Г. Квітка-Основ'яненко); Один тут з другим ляси строїть, А міг би гідне що зробить в той час (І. Франко); На пустощі, на ляси та жарти у Вечірка зовсім не вистачає часу (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
  4. ляси — точи́ти (розво́дити) / поточи́ти ля́си (баля́си, баляндра́си, ба́ли). 1. зневажл. Вести пусті, беззмістовні розмови, марнуючи час. — Нам, старче, ніколи точити ляси,— розшнуровує варги Стьопочка й осуркувато (непривітно) оглядає торбешника (М. Фразеологічний словник української мови
  5. ляси — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил. Словник синонімів української мови
  6. ляси — Ля́си, -сів мн. Любезности. Кв. І. 192. ля́си підпуска. Любезничаетъ, заговариваете зубы. Ном. № 3091. Словник української мови Грінченка