лівкут
ЛІВКУ́Т, а, ч., діал. Лівша.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лівкут — лівку́т: лѣвая рука [ІФ,1890] Словник з творів Івана Франка
- лівкут — лівку́т іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
- лівкут — див. лівша Словник синонімів Вусика
- лівкут — -а, ч., діал. Лівша, шульга. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лівкут — ЛІВКУ́Т, а, ч., діал. Лівша, шульга. Я став коло таблиці і взяв у праву руку шмату, а в ліву крейду. – 35! – крикнув професор і озирнувся на мене. – Ax ти, тумане, а ти як крейду держиш? Лівкутом будеш писати, га? (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
- лівкут — ЛІВША́ (той, хто лівою рукою володіє краще, ніж правою), ЛІВА́К діал., ЛІВКУ́Т діал., ШУЛЬГА́ заст. Лівша він (прапорщик), з лівої, кажуть, рубає, але рубає так, що інший і правою не вруба! (О. Гончар); Він, шаблюку вхопивши по-татарському, лівицею, хоч і не був шульгою, рубався люто (О. Ільченко). Словник синонімів української мови