1. Словник української мови в 11 томах

ліжник

ЛІ́ЖНИК, а, ч. Домоткана ковдра (звичайно вовняна).

Палагна збудилась, як тільки почало дніти.. Одкинула теплий ліжник і встала на ноги (Коцюб., II, 1955, 337);

Маленький стіл, перо, папір І ліжко, ліжником накрите (Павл., Бистрина, 1959, 226);

// діал. Кустарний килим; коц.

З другої половини XVI ст. з’являються назви "коц" і "ліжник", які вживались поряд з назвою "ковер" і означали окремі види килимів (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 92).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ліжник — лі́жник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ліжник — -а, ч. Домоткана ковдра (звичайно вовняна). || діал. Кустарний килим; коц. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ліжник — ЛІ́ЖНИК, а, ч. Домоткана ковдра (звичайно вовняна). Палагна збудилась, як тільки почало дніти .. Одкинула теплий ліжник і встала на ноги (М. Словник української мови у 20 томах
  4. ліжник — У гуцулів домоткане ворсисте вовняне покривало з візерунком. Універсальний словник-енциклопедія
  5. ліжник — КИ́ЛИМ (тканий, набивний тощо, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін і т. ін.); КОЦ (КОЦЬ) розм. (ворсовий пристрижений однобічний); ЛІ́ЖНИК (кустарний); ПЛА́ХТА, ПЛАХТИ́НА (з картатої декоративної тканини). Словник синонімів української мови
  6. ліжник — Ліжник, -ка м. Шерстяное одѣяло. Чуб. V. 1143. Вас. 172. Словник української мови Грінченка