1. Словник української мови в 11 томах

лінькувато

ЛІНЬКУВА́ТО, розм. Присл. до лінькува́тий.

Довговусі степовики.. лінькувато торгувалися з перекупками за дині (Панч, І, 1956, 63);

*Образно. Сонце повагом, лінькувато підводилося з-за лісів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лінькувато — лінькува́то прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. лінькувато — див. поволі Словник синонімів Вусика
  3. лінькувато — розм. Присл. до лінькуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лінькувато — ЛІНЬКУВА́ТО, розм. Присл. до лінькува́тий. Боксер знову лінькувато розплющив очі, почувши своє ім'я, але зразу ж таки й заплющив їх (В. Владко); Згодом [залужани] втяглися в роботу, але працювали лінькувато (Григорій Тютюнник); * Образно. Словник української мови у 20 томах