1. Словник української мови в 11 томах

маври

МА́ВРИ, ів, мн. (одн. мавр, а, ч.; мавріта́нка, и, ж.). У період античності та в середні віки — європейська назва корінного населення Північної Африки (крім Єгипту), а пізніше арабів, які у VIII ст. підкорили Північну Африку та Піренейський півострів.

В неї кінь високий, білий, Золоту його вуздечку Скороходи маври держать, Що біжать біля княгині (Л. Укр., IV, 1954, 174);

Кажуть, колись у давні часи з’явився в Січі якийсь іспанський гранд, що ледве встиг врятуватися перед тим із захопленої маврами Сарагосси (Гончар, II, 1959, 96).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маври — -ів, мн. (одн. мавр, -а, ч.; мавританка, -и, ж.). У період античності та в середні віки – європейська назва корінного населення Північної Африки (крім Єгипту), а згодом арабів, які у 8 ст. підкорили Північну Африку та Піренейський півострів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. маври — МА́ВРИ, ів, мн. (одн. мавр, а, ч.; маврита́нка, и, ж.). У період античності та в середні віки – європейська назва корінного населення Північної Африки (крім Єгипту), а пізніше арабів, які у VIII ст. підкорили Північну Африку та Піренейський півострів. Словник української мови у 20 томах
  3. маври — Назва, яку дали римляни берберським племенам Пн.-Зх. узбережжя Африки; в середньовіччі європ. назва мусульманського населення Пн. Африки та араб. частини Іберійського півостр.; теп. назва мшк. Мавританії та Зх. Сахари. Універсальний словник-енциклопедія
  4. маври — Ма́ври, -рів, -рам (народ) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)