1. Словник української мови в 11 томах

магнетит

МАГНЕТИ́Т, у, ч. Мінерал чорного кольору з металічним блиском, що містить залізо й має магнітні властивості; магнітний залізняк.

Магнетит, або магнітний залізняк.. Назву дістав від того, що деякі його кристали магнітні (Курс заг. геол., 1947, 55).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. магнетит — магнети́т іменник чоловічого роду мінерал Орфографічний словник української мови
  2. магнетит — -у, ч. Мінерал чорного кольору з металічним блиском, що містить Ферум і має магнітні властивості; магнітний залізняк. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. магнетит — МАГНЕТИ́Т, у, ч. Мінерал чорного кольору з металевим блиском, що містить залізо й має магнітні властивості; магнітний залізняк. У формі октаедра кристалізуються магнетит, мідь, срібло, алмаз тощо (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. магнетит — магнети́т (від грец. Μαγνήτης – магнесійський) мінерал класу окисів та гідроокисів, чорний з металевим блиском. Цінна залізна руда. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. магнетит — Мінерал, оксид заліза; чорний; вел. магнітні властивості; найбагатша руда заліза; в Україні — Криворізький басейн, Кременчуцький залізорудний район. Універсальний словник-енциклопедія