мажа

МА́ЖА, і, ж.

1. заст. Чумацький віз.

Бряжчать мережані ярма з терновими занозами, поскрипують нові чумацькі мажі, вкриті шкурами, закурені в далекій дорозі (Коцюб., І, 1955, 180);

На добру чверть милі розтягнулася валка. Риплять довжелезні мажі, ковані залізом, як рипіли за часів Святославових (Тулуб, Людолови, І, 1957, 380);

*У порівн. Скриплять вози, немов чумацькі мажі, Та не до Криму шлях лежить — в Сибір (Мал., Книга.., 1954, 88);

// чого. Міра ваги або об’єму, що дорівнює місткості одного чумацького воза.

[Третій чумак:] У нас же так: щоб лисих [турків] напоїти, то треба кварту брати. А за ню [неї] ярмо віддай шинкарочці чи солі надсип з третину мажі (Голов., Драми, 1958, 104).

2. діал. Віз ( див. віз¹1)

Курять дороги за півторатонками, тракторами-тягачами, безтарками, простими мажами (Ю. Янов., II, 1954, 179);

По шляхах І пішо, й кінно, на селянських мажах Убогий люд із радістю в очах Спішив у Переяслав (Забашта, Вибр., 1958, 96).