1. Словник української мови в 11 томах

мазуха

МАЗУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до мазу́н.

Мартоха немов спішилася натішитись сею дитиною і пестила її так, що Пріська з Улянкою аж зненавиділи мазуху (Л. Укр., III, 1952, 667);

Хоче [Мирон] відійти від ліжка, але в цей час його охоплюють тонкі рученята дев’ятилітньої мазухи (Стельмах, Хліб… 1959, 388).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мазуха — мазу́ха іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. мазуха — -и, ж., розм. Пестунка, улюблениця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мазуха — МАЗУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до мазу́н. – Ти моя подруга, моя товаришка, моя мазуха..! – говорила Балабушиха, обнімаючи та цілуючи Настю (І. Словник української мови у 20 томах