1. Словник української мови в 11 томах

маломаєтний

МАЛОМАЄ́ТНИЙ, а, е. заст.

1. Незаможний, небагатий.

2. Який володіє невеликим маєтком; дрібномаєтний.

— У мене сусід є, — сказав Троєкуров, — маломаєтний грубіян (Пушкін, Дубр., перекл. Терещенка, 1937, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. маломаєтний — маломає́тний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. маломаєтний — -а, -е, заст. 1》 Незаможний, небагатий. 2》 Який володіє невеликим маєтком; дрібномаєтний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. маломаєтний — МАЛОМАЄ́ТНИЙ, а, е. заст. 1. Який володіє невеликим маєтком; дрібномаєтний. Тим часом на трибунах, де глядачами були переважно простолюд, маломаєтне та безмаєтне дворянство, зчинилася бійка (О. Авраменко, В. Авраменко). 2. Незаможний, небагатий. Словник української мови у 20 томах
  4. маломаєтний — НЕБАГА́ТИЙ (про людину — зі скромними достатками), БІДНУВА́ТИЙ розм., МАЛОМАЄ́ТНИЙ заст.; НЕЗАМО́ЖНИЙ, НЕЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ (який не має достатніх засобів існування). (Максим:) Не віддасть (мати) тебе за мене, бо я небагатий (М. Кропивницький); — Коней немає. Словник синонімів української мови