мамона
МАМО́НА, и.
1. ч. У деяких давніх народів (сірійців та ін.) — бог багатства та наживи; у християнських церковних текстах — злий дух, уособлення користолюбства.
— Не можна разом служити богу й мамоні, — відповів дід (Фр., IV, 1950, 195).
2. ж., перен., заст., зневажл. Жадібність, ненаситність, обжерливість.
— У панів така мамона, що коли смачне, то вони й жабу з’ядять (Стор., І, 1957, 196).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мамона — Мамо́на: — омана [VII] — у древніх сірійців бог наживи, багатства; переносно: віддаватися [3] — у древніх сірійців бог наживи, багатства; переносно: віддаватися Мамоні — служити фальшивим ідеям [21] Мамоні: — служити фальшивим ідеям [3] Словник з творів Івана Франка
- мамона — мамо́на 1 іменник чоловічого роду, істота бог багатства та наживи мамо́на 2 іменник жіночого роду жадібність Орфографічний словник української мови
- мамона — Злий дух, дух користолюбства; П. жадоба, ненасить, зажерливість. Словник синонімів Караванського
- мамона — -и. 1》 ч. У деяких давніх народів (сирійців та ін.) – бог багатства та наживи; у християнських церковних текстах – злий дух, уособлення користолюбства. Віддатися мамоні — не зупинятися ні перед чим, коїти злочини заради власного збагачення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мамона — (грощі, золото) грошелюбство, грошежадоба, зажерливисть, захланність Словник чужослів Павло Штепа
- мамона — МАМО́НА, и. 1. ч. У деяких давніх народів Близького Сходу – бог багатства й наживи; у християнських текстах – злий дух, уособлення користолюбства. Словник української мови у 20 томах
- мамона — Багатство, маєток; злий дух збагачення Словник застарілих та маловживаних слів
- мамона — мамо́на (грец. μαμωνας – багатство, з сір.) 1. У давніх сірійців і халдеїв бог наживи й багатства. 2. У християнській релігії – назва ідола, що уособлював користолюбство, прагнення до наживи, ненажерливість. 3. Переносно – поклоніння Мамоні – жадоба до наживи, зажерливість. Словник іншомовних слів Мельничука
- мамона — Мамо́на, -ни, -ні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)