1. Словник української мови в 11 томах

манджати

МАНДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм., рідко. Іти швидко, поспішати.

Я п’ять грошей розміняю, десять пожичаю [позичаю]. На Вкраїні дівчинонька — до неї манджаю (Чуб., V, 1874, 1125);

Була десята.. До своїх діл давно усяк уже манджав (Фр., XI, 1952, 489).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. манджати — Манджа́ти: — йти поспішаючи [3] — мандрувати [5;7;13;XII] — поспішати, швидко йти, братися [52] — спішно йти [6;XI] Словник з творів Івана Франка
  2. манджати — манджа́ти дієслово недоконаного виду швидко іти рідко Орфографічний словник української мови
  3. манджати — -аю, -аєш, недок., розм., рідко. Іти швидко, поспішати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. манджати — МАНДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм., діал. Іти швидко, поспішати. Я п'ять грошей розміняю, десять пожичаю [позичаю]. На Вкраїні дівчинонька – до неї манджаю (П. Чубинський); Була десята .. До своїх діл давно усяк уже манджав (І. Франко); – Спудей?... Словник української мови у 20 томах
  5. манджати — манджа́ти мандрувати (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. манджати — Манджа́ти, -жа́ю, -єш гл. Поспѣшно идти. Я п'ять грошей розміняю, десять пожинаю, на Вкраїні дівчинонька, до неї манджаю. Чуб. V. 1125. Словник української мови Грінченка