мандри
МА́НДРИ, ів, мн., розм. Те саме, що мандрі́вка.
Одного вечора я гуляв на весіллі в сусіда-селянина. Співали давніх пісень, говорили про селянське безземелля, про панів та про мандри поточан на поселення (Вас., Незібр. тв., 1941, 184);
Десь на дев’ятий день мандрів обігнали криничани валку своїх полтавських земляків-опішнянців (Гончар, Таврія, 1952, 25);
— Гульня даремні думки плодить; даремні думки до мандрів доводять, а в мандрах — пропащий чоловік! (Мирний, IV, 1955, 220).
◊ Пуска́тися (пусти́тися) в ма́ндри — мандрувати (у 1, 2 знач.).
Скільки людей.. з-під Коломиї і Хуста змушені були кинути свої рідні Карпати і пуститися в мандри світ за очі, далеко за океан, шукаючи кращої долі (Цюпа, Україна.., 1960, 271).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мандри — ма́ндри множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
- мандри — МАНДРІВКА; (сталі) блукання, блуканина, циганське життя. Словник синонімів Караванського
- мандри — -ів, мн., розм. Те саме, що мандрівка. Пускатися (пуститися) в мандри — мандрувати (у 1, 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- мандри — МА́НДРИ, ів, мн., розм. Те саме, що мандрі́вка. Одного вечора я гуляв на весіллі в сусіда-селянина. Співали давніх пісень, говорили про селянське безземелля, про панів та про мандри поточан на поселення (С. Словник української мови у 20 томах
- мандри — ПО́ДОРОЖ (ПО́ДОРІЖ рідше) (пересування пішки або за допомогою транспортних засобів по місцях, віддалених від чийогось постійного місця проживання), ПОДОРОЖУВА́ННЯ, МАНДРІ́ВКА, МА́НДРИ розм., МАНДРІ́ВОЧКА пестл. розм., ВОЯ́Ж заст., ірон., жарт. Словник синонімів української мови
- мандри — Ма́ндри, -рів, -рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мандри — Мандри, -рів мн. Бродяжничество. В домівці вже нудяться, за господарство не беруться: мандри пахнуть. Г. Барв. 438. Ще мало у мандрах пропало, мов їх земля проглинула! Мир. ХРВ. 51. Пішов у мандри. Словник української мови Грінченка