1. Словник української мови в 11 томах

марикувати

МАРИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Нарікати (у 1 знач.).

Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (Фр., І, 1955, 214);

— Як собі хочеш, а я за тебе не полізу в це діло… Прогавиш, то на себе марикуй (Кучер, Трудна любов, 1960, 540).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. марикувати — Марикува́ти: — вважати за кривду собі [24] Словник з творів Івана Франка
  2. марикувати — марикува́ти дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. марикувати — -ую, -уєш, недок., діал. Нарікати (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. марикувати — МАРИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал. Нарікати (у 1 знач.). Опісля ніхто не чув, щоби за поділ вітцівщини марикували [брати] один на одного (І. Франко); – Люди вічно марикують (Б. Харчук); Часто марикував бідолаха на біль у грудях (М. Андрусяк). Словник української мови у 20 томах
  5. марикувати — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм. Словник синонімів української мови