мата
МА́ТА, и, ж.
1. Сплетене із соломи або очерету покривало, підстилка тощо.
Дістав [Нур] з кишені ключик і відімкнув чималеньку, обковану залізом скриньку, що непомітно стояла в кутку, накрита солом’яною матою (Ткач, Арена, 1960, 51);
На токах, що не мають навісів, повинні бути брезенти або мати для захисту зерна від дощу (Колг. село, 9.VІІ 1954, 3);
Мар’ян відірвав легко прибиту до одвірок очеретяну мату, і старий зайшов до оселі (Стельмах, І, 1962, 419).
2. М’яка підстилка, матрац, що захищає спортсмена від ударів під час падіння, стрибка.
Гімнастична мата.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мата — ма́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- мата — -и, ж. Те саме, що мат III. Великий тлумачний словник сучасної мови
- мата — Мачула, постілка, доріжка, помістка Словник чужослів Павло Штепа
- мата — МА́ТА, и, ж. 1. Сплетене із соломи або очерету покривало, підстилка тощо. Дістав [Нур] з кишені ключик і відімкнув чималеньку, обковану залізом скриньку, що непомітно стояла в кутку, накрита солом'яною матою (Д. Словник української мови у 20 томах
- мата — Мата, -ти ж. Родъ толстой рогожи изъ соломы. Словник української мови Грінченка